Друк
Розділ: Українська мрія (Новосибірськ)

Українці національно-культурної автономії Новосибірська гідно вшанували пам’ять Кобзаря

Вже традиційно, шостий рік поспіль, Шевченківські дні в Новосибірську приурочені до дня народження Кобзаря, починаються з покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку. І цього року, 9 березня, о 12-ій годині активісти національно-культурної автономії українців м. Новосибірська прийшли до Тараса з квітами, щоб знову сказати: «Не забули пом’янути добрим і  гучним словом». Тут була промова голови автономії Володимира Павука та виступ активіста Гната Стеценка, який прочитав уривок із вірша поета.

Слід зазначити, що пам’ятник Шевченку розташований на людному місці і перехожі завжди звертають увагу на те, що біля монумента протягом року часто з’являються свіжі квіти, чого ніколи не побачиш біля інших пам’ятників у Новосибірьку (Пушкіну, Крилову, Гоголю, Чехову, Достоєвському…

А 13 березня шевченківське свято вже продовжилось у Будинку національних культур ім. Є. Заволокіна. Тут була влаштована виставка українських книжок, зокрема Кобзаря, стінних газет про будівництво та відкриття пам’ятника Тарасові в Новосибірьку, досить маштабна виставка українських вишитих рушників.

Але була і новинка: голова автономії Володимир Павук презентував свою брошуру і стінгазету, присвячену історії евакуацїї експонатів Державного музею Тараса Шевченка із Києва на початку війни в 1941 р. та їх зберігання в Новосибірську в недобудованому оперному театрі. На екрані демонстрували відеофільми про пам’ятник Шевченкові в Новосибірську, а на сцені виступали аматорські колективи «Мрія», «Злагода», «Дивоструни» та ін., які виконували пісні на твори Шевченка та інші українські народні пісні. Як завжди, українське свято вдалося.

***

Ось один із матеріалів з нової брошури, в якому розповідається про перебування експонатів Шевченківського музею (м. Київ) у Новосибірську.

Врятовані шедеври, або Третє «пришестя» Тараса Шевченка до Новосибірська

29.09.2015 р. в Новосибірську відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському поетові й художнику Тарасові Шевченку, спорудженому за ініціативи національно-культурної автономії українців м. Новосибірська в честь 200-річчя від дня народження Кобзаря. Це була знакова архітектурно-культурна подія в місті і всій області. Про це вже багато разів говорилося і писалося в ЗМІ.

Але мало хто знає, що поява пам'ятника Кобзареві в Новосибірську було не першим, а другим «пришестям» (якщо можна так висловитись) поета і художника до столиці Сибіру. А першим пришестям по праву можна вважати сумний 1941-й рік. Саме тоді, на початку війни, перед окупацією Києва німцями, більшість експонатів Державного музею Тараса Шевченка з Києва були евакуйовані на схід країни (як і багато заводів, фабрик, культурних цінностей), тим самим вони були врятовані.

Але саме ця історія евакуації і порятунку шедеврів Шевченківської спадщини виявилася найменше вивченою і тому мене дуже захопила. Упродовж трьох років я намагався розшукати якісь архівні документи та розповіді свідків про цю рятувальну операцію. За цей час я двічі їздив до Києва в Державний музей Тараса Шевченка, де вивчав цю історію. Завдяки допомозі директора музею Дмитра Стуса (сина репресованого поета Василя Стуса. – ред.) і працівників музею в архівах вдалося знайти оригінали унікальних документів 1941-1945 років, що стосуються евакуації експонатів. Про те, що вдалося мені дізнатися про історію порятунку мистецьких творів Тараса Шевченка частково розказано в цій брошурі.

Драматична евакуація експонатів музею спочатку з Києва до Харкова, а потім довгий їх шлях на схід, спочатку в Абакан, а в підсумку  вони виявилися в Новосибірську в недобудованому Оперному театрі, де і зберігалися протягом всієї  війни... Це ціла історія, яка заслуговує окремої розповіді. Але, безумовно, одними з головних героїв цієї рятувальної операції були Яків Павлович Затенацький, який згодом став кандидатом мистецтвознавства, та відомий шевченкознавець Микола Іванович Мацапура. Вони вже під бомбардуванням міст спочатку з Києва, а потім із Харкова організовували й керували пакуванням, вантаженням і відправкою експонатів музею майже з останнім ешелоном, що йшов на схід. Значною мірою саме завдяки їм були врятовані шедеври, художні твори Т. Шевченка. Вдалося відшукати коротку розповідь письменника С.В. Тельнюка про цю драматичну історію з порятунку шедеврів Тараса Шевченка, яку він розповів ще в 1963р. (Літературна Україна, 1963.- 13 груд.- с.2).

Після відправки експонатів, уже пізніше, в 1943р. з Уфи, Микола Мацапура вирушив на пошуки експонатів, спочатку в Абакан, де їх не виявилося, а потім до Новосибірська, бо ніхто до ладу не знав, де в підсумку могли виявитися експонати музею Шевченка в хаосі військового часу.

У Новосибірську дорога його привела в недобудований Оперний театр, де зберігалися експонати Третяківської галереї. І тут не відразу виявилися роботи Шевченка. Лише перебираючи ящики з картинами з Третяківки, випадково і були виявлені експонати з Києва. Після цього комісійно і почали розкривати всі ящики і вести детальний опис вмісту. Можна собі уявити: 1942-43-й роки, розпал війни з ще невідомим підсумком, а в актах огляду експонатів відзначається, що такий-то експонат має таке-то пошкодження або подряпину, що в такому ящику не збігається опис із вмістом, і т. д., все це скрупульозно описується очевидне ставлення цих людей до експонатів, як до чогось безцінного і єдиного (тоді ж в Оперному театрі зберігалися евакуйовані експонати з Третяківки, Севастополя, Харкова, інших міст). У цих холодних і голодних умовах вони намагалися створити оптимальні умови з температурного режиму і протипожежної безпеки для збереження шедеврів.

Уже в кінці 1944 року експонати музею Тараса Шевченка разом із експонатами Третяківської галереї були відправлені до Москви, пізніше до Харкова, а потім до Києва. І 24 квітня 1949 року в честь 135-ї річниці народження поета в Києві було відкрито Державний музей Тараса Шевченка, відкривав його Микита Хрущов. Ось така історія першого «пришестя» Тараса Шевченка до Новосибірська.

Я узагальнив ці унікальні документи і довгий час намагався зацікавити керівництво Оперного театру Новосибірська в освітленні цієї історії, проте виявилося, що їм це нецікаво. І лише випадкове моє знайомство зі співробітником музею Новосибірська Костянтином Голодяєвим дало можливість поділитися частиною зібраних мною матеріалів з музеєм і оперативно включити їх у  виставку, присвячену 75-річчю відкриття Оперного театру в Новосибірську. І 6 серпня 2020 року на притеатральній площі було відкрито виставку, і на ній один стенд був присвячений Тарасові Шевченку, де зображувались деякі з картин художника, що зберігалися в роки війни в Оперному театрі.

Не секрет, що нинішнє покоління, та й не тільки, в силу різних політичних процесів останніх 30-40 років абсолютно не знає не лише про роботи художника Шевченка, а й про самого генія українського народу, про його життя і творчість. І навіть в такому мізерному обсязі картини Шевченка для багатьох відвідувачів виставки були відкриттям.

Тому сьогоднішню появу картин художника в Новосибірську і розцінюємо як третє «пришестя» Тараса Шевченка до Новосибірська.

Володимир Павук, Новосибірськ

На світлинах:

  1. Квіти Кобзареві.
  2. Пам’ятник Шевченка – улюблене місце збору українців Новосибірська.
  3. Оголошення про свято української культури.
  4. Стенд із українськими вишивками.
  5. Книжкова експозиція.
  6. Автор Володимир Павук демонструє брошуру, присвячену врятованим шедеврам з музею Шевченка.
  7. Брошура Володимира Павука «Третє пришестя Тараса Шевченка в Новосибірськ».
  8. Святкове інтерв’ю голови автономії місцевому телебаченню.
  9. Виступає ансамбль «Мрія».
  10. Діти – завжди окраса будь-якого свята.
  11. Вдячна глядацька аудиторія.