Ретроспектива діяльності відомої активістки з Омська

Редакція «Кобзи» повертається до теми, анонсованої в одній із нещодавніх публікацій, де йшлося про українську активістку з Омська – Лідію Близнову. Справді, відомий вираз: «І один у полі воїнн» − саме про пану Лідію, адже іноді одна людина, глибоко вмотивована, патріотична, як щиро любить свою історичну Батьківщину, може зробити значно більше, ніж велика діаспорна організація, яка існує формально, переважно – на папері, і лише вряди-годи її члени збираються разом з нагоди якоїсь події, щоб нашвидкоруч провести захід, поставивши «галочку» у звіті і розійтися по домівках. Напевно, і це потрібно робити: хай росіяни знають, що українці, їхня культура ще живі на теренах РФ, що люди пам’ятають про своє коріння, всупереч державній політиці російської влади, мета якої – витравити цю історичну пам’ять. І все ж – захід, проведений з душею, відчутно відрізняється від заходу формального. Всі це відчувають. Отже й ефективність таких заходів різна.

Лідія Близнова зі своїм родинним гуртком «Збіжжя» проводить в Омську системну українську роботу: разом зі своїм онуком Григорієм Кукою відзначає всі народні свята, знаменні дати, ювілеї видатних постатей українського народу. Проводить одиночні пікети в підтримку України, на захист українських політв’язнів у російських застінках, разом з онуком беруть участь у віртуальних флешмобах, зокрема й міжнародних. Тобто, їхня діяльність завжди актуальна й змістовна. І це не залишається не поміченим: пані Лідія і Гриць неодноразово відзначались за свою роботу подяками, грамотами, дипломами. Але не заради нагород діють українські активісти на землі Сибіру, а заради своєї улюбленої Вітчизни, її культури, історії, віри.

Ось один зі спогадів Лідії Близнової, опублікований на її сторінці Фейсбук минулого року, який є красномовним свідченням ставлення активістки до України, до проблеми окупованого Криму.

«Є в Омській області невеличке село Крим. Про нього колись робило репортаж НТВ. І ми найняли автобус і поїхали з концертом. Ну як і у всіх селах Росії, українською мовою там розмовляють одиниці, та й то суржиком.

Після концерту люди плакали, почувши українські пісні, мову, дякували, що і до їхнього забутого Богом села приїхали з таким концертом. До речі, не рахуйте це за самовихваляння, поїхали ми туди за моєї ініціативи і я сама, за власні кошти, наймала автобус… Ще раз перепрошую за такі подробиці.

А ще виставляю світлини, як ми колись у «Криму» садили ялинки. Приїздив тоді народний артист України Валерій Карпов, який працював на той час у Кримському Академічному музичному театрі. Після цього він давав концерт, але не дуже гарно висвітлював ставлення України до Автономної Республіки Крим. А через деякий час ми з онуком перевірили нашу ялинку і побачили, що слово "Україна" зтерто з бетону...

Але ми рахуємо, що Крим – це Україна!

Цікаво, де тепер той Валєра, для кого підспівує?», – завершує свій спогад пані Лідія.

Ми будемо й надалі слідкувати за діяльністю Лідії Близнової та її онука Гриця, й оприлюднювати найбільш цікаві й важливі матеріали з їхнього українського життя в Сибіру. Хай воно буде прикладом для багатьох інших українських активістів та регіональних громадських організацій Росії.

Віктор Гіржов, журналіст

На світлинах:

  1. Лідія Близнова – учасниця одиночного пікету на підтримку українських політв’язнів.
  2. Нелегко добиратись до сибірського Криму взимку…
  3. Лідія Близнова з онуком Грицем садять ялинку на честь міста Сімферополя у с. Крим Омської області, 2009 рік.
  4. Підріс хлопець, підросло й деревце.
  5. Після окупації Криму напис «Україна» зник із бетонної таблички…

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка