Сьогодні, у день 70-річного ювілею Валентина Іващенка, публікуємо проникливе слово про нього від композитора Ігоря Мацієвського, написане одразу після смерті відомого діяча українського руху в РФ

Сумна подія відбулася на початку цього літа. Несподівано відійшов від нас, лише рік не дочекавшись до свого славного ювілею, справжній син українського народу, невтомний і натхненний його син Валентин Іващенко.

Непросто складалася його доля. Валентин − уродженець славетного історичного міста Богуслава, що − в самому серці України. Та й не просто розташованого, а й освітленого своїм внеском до нашої історії. І не тільки історії етнокультурної, але й художньої!.. Хто ж не знає чудової нашої пісні, що набрала визнання класичного зразку в українському етномузикознавстві, та й віддавна вже стала взірцем українського фольклору: і щодо музики, і щодо тексту:

"Ой, у місті Богуславі капелія грала.
Молодая Бондарівна цілу ніч гуляла"!..

Та й дійсно. Місця ті переповнені подихом художнім, красою музичних і поетичних образів, великим творчим потенціалом. І Валентин відчув музику рідної землі й ніколи не поривав зв'язків із нею.

Але ж доля склалася так, що вже від молодості й до кінця життя він зміг бувати у рідних краях лише епізодично, підчас відпусток. Військовий Інститут фізичної культури, офіцерська служба на Уралі, потім Ленінград/Санкт-Петербург. Але де б він не бував, усюди ніс свою любов до рідного краю, до рідної культури, пісні, слова. Та й поширював правду про свій народ по усіх краях.

Валентин Іващенко чимало зробив для створення й успішної діяльності Національного культурного центру українців Башкортостану "Кобзар", пропагував українську пісню, розповідав про історію нашого народу і його духовне громаддя на уральських теренах. Більше того, немало зробив для відродження національного культурного життя та традиційних художніх надбань українців Башкортостану − однієї з найдавніших і найчисленніших діаспор українців Росії. Пізніше його діяння знайшли відбиття на сайті українців Росії "Кобза".

Але мабуть найбільшого масштабу його культурницький внесок торкнувся Санкт-Петербургу, де він плідно провів велику частину свого життя. Й, мабуть, невипадково!.. І не тільки тому, що українське населення на берегах Неви сягає більше мільйона мешканців. Але, мабуть, ще й тому, що українці тут − не просто одна якась частина, відколись прибулих і постійно прибуваючих поселенців!..Авже ж правда!.. Коли Петро I вирішив будувати на цих іжорських, інгермаландських, прибалтійсько-фінських землях зразкове європейське місто, мало було запросити голандських, італійських, німецьких і т. д. архітекторів!.. Потрібні були будівельники, що мають уміння й досвід праці в цьому напрямку. А де їх шукати на теренах Російської імперії?..

Так і з'явилися на берегах Неви маси українських будівничих. Але ж мало й архітектури! Європейське місто повинно мати хорові капели, оперні театри, симфонічні оркестри і т.і. Партесний спів не був відомий в Росії − він розвинувся в Петербурзі саме завдяки запрошеним (а часом, примушеним до переїзду сюди) співакам; оркестри − музикантам. Хто − творці європейської академічної музики в Петербурзі від ХVIIIcт.? Композитори Бортнянський, Березовський, Ведель, потім Гулак-Артемовський (вони ж − натхненники й керівники славетної, нині Академічної хорової капели)… А художники!.. Варта згадати лише Боровиковського!... Та й у ХIXст. та й у пізніші часи тут була створена й поставлена 1-ша українська опера "Запорожець за Дунаєм"! Тут створювалися й українська національна художня культура, поезія, проза, літературознавство, етнографія, фольклористика. Досить згадати лише Т. Шевченка, Є. Гребінку, М. Костомарова, П. Куліша… Українці будували в Петербурзі як загальноросійську, так і свою національну культуру! На своїх − петербургських - теренах! У своєму місці!

І Валентин Іващенко, я впевнений, розумів це і робив усе можливе для відродження й розквіту українського культурного життя на берегах Неви й Балтики. Він організовував вечори української пісні, немало зусиль вклав у розвиток діяльності нашого хорового колективу "Сузір'я", постійно шукав творчі контакти й запрошував до участі в українському мистецькому житті міста − серед діячів культури, співаків, музикантів − не тільки етнічних українців, але й росіян, білорусів, казахів, німців, азербайджанців, литовців і т.д.  Досить згадати хоча би Л. Габрусьонка, Н. Шмідт, А. Кікенову, Ф. Челебі, Л. Кашину... і список цей можна безупинно продовжувати… Та й, у свою чергу, українські митці і вчені активно брали участь разом з ним і у власне російських етнокультурних акціях. Досить згадати хоча б їх виступи у ювілейній конференції і концерті, присв'ячених М. Горькому у Виборзі. Він там чудово співав традиційні українські романси (я супроводжував йому на фортепіано), та й ми виступали з ним з доповідями. Чимало зусиль вкладав В. Іващенко і в науково-критичну діяльність, чудово й аргументовано писав. Його нарис "Людина світу" про мою творчу діяльність, музику, фільми, наукову роботу − з тих двохсот, що мені відомі, − вважаю одним із найкращих 

І ще й одне особливе, − що хотів би відмітити про його творчу постать: Валентин Іващенко постійно творчо ріс, постійно вчився, вдосконалювався, розвивався. Вже в досить поважному віці почав професійно займатися вокалом і надзвичайно виріс в цьому напрямку. Багато що доброго принесли любителям української пісні його виступи з Віолеттою Гриневич, з якою вже чимало років зв'язувалаїх творча співдружність. І хоч, загинув він не на своїй Київщині, не в Богуславі, але, мабуть, і не на чужині!.., як в чудовій нашій пісні-реквіємі співається:

"Кличуть: Кру, кру, кру, кру! В чужині умру! Заки море перелечу, крилонька зітру! Кру! Кру! Кру!"… 

Неймовірно сумно писати про Валентина Іващенка в минулому часі!..

Він − настільки живий, світлий, натхненний, дружній, повний творчої енергії, мистецького, людського здобутку!.. Впевнений, веселий, блискавичний, струмкий! Вічна йому пам'ять! І − щастя усіх, до кого торкнулася його творча ініціатива, енергія, фантазія, посмішка, пісня! Усіх, хто пам'ятають його виступи, співи, його жести й дотепи − в його чудовому, веселому, як він сам, народному українському вбранні…  

Ігор Мацієвський, композитор, доктор мистецтвознавства, професор, академік Російської Академії природничих наук та Міжнародної Академії інформатизації ООН, заслужений діяч мистецтв України та Польщі

На світлинах:

  1. Світлої пам’яті Валентин Іващенко (праворуч) і композитор Ігор Мацієвський.
  2. Мітинг біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в Санкт-Петербурзі: в центрі Валентин Іващенко, крайній праворуч – професор Ігор Мацієвський, 14 жовтня 2001 року.
  3. Валентин Іващенко дуже любив це фото (автор Віктор Гіржов), і міцно тримав у своїх руках український прапор в Росії.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка