Друк
Розділ: Просвіта

Голова Всеукраїнського товариства Просвіта  Павло МовчанЯке вже 5 років носить назву Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка 

8 грудня 1868 року у Львові було засноване Товариство "Просвіта". Першим головою новоствореного Товариства було обрано професора академічної гімназії Анатоля Вахнянина. Згідно з першим Статутом, "Просвіта" була науково-просвітницькою організацією. Найширшою ділянкою просвітянської роботи було видання та розповсюдження книг. Створювалися читальні "Просвіти", велися курси для неписьменних, влаштовувалися вечорниці, ставилися п'єси. Окрім того, створювалися рільничо-господарські та промислові спілки, позичкові та ощадні каси. З часом швидкого розвитку набув кооперативний рух. Наприкінці 1913 р. "Просвіта" мала 77 філій та 2 648 читалень.

Головні філії очолювали видатні письменники та вчені. Так, головою Київської "Просвіти" був Борис Грінченко, заступником - Леся Українка; Чернігівську "Просвіту" очолював Михайло Коцюбинський, а Миколаївську - Микола Аркас, Катеринославську - Дмитро Яворницький. У "Просвіті" активно працювали Іван Франко, Михайло Грушевський, Августин Волошин, Микола Лисенко, Карпенко-Карий, Гулак-Артемовський та багато інших знаменитих українців. "Просвіта" підтримувала зв'язки з українцями Закарпаття, Хорватії, Боснії, США, з багатьма освітніми організаціями.

Російська окупація Львова у 1914 р. завдала значної шкоди "Просвіті". Було знищено бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів. Робота "Просвіти" активізувалася у 1918 р. У 1928 р. "Просвіта" мала на землях окупованої Польщею Галичини 2 934 читальні та 12 508 безпосередніх членів, а в 1934 р. - 3 046 читалень і близько 500 тисяч членів.Після 1937 р. "Просвіта" переживала тяжкі часи. Польська влада закривала читальні, особливо на північно-західних землях. У таких умовах 8 червня 1939 р. відбувся останній загальний збір "Просвіти".

Сталінські опричники знищили архіви, цінні історичні документи і рукописи, друковану продукцію. Не дозволили відновити роботу "Просвіти" і гітлерівські окупанти. Відтоді Товариство "Просвіта" існувало лише за межами України, де українські емігранти відсвяткували його сторічний ювілей. "Просвіта" була матір'ю всіх українських організацій і товариств. Багато членів Товариства, переживши війну та репресії, передавали згодом своїм дітям, онукам ідеї "Просвіти".

11 - 12 лютого 1989 р. у Республіканському будинку кіно відбулася установча конференція - перший легальний форум незалежної громадської організації у місті Києві. Відкрив конференцію вступним словом Олесь Гончар. Було обрано назву - Товариство української мови імені Т. Шевченка, головою обрано Дмитра Павличка.29 - 30 вересня 1990 р. у Києві відбулася конференція, на якій головою Товариства було обрано Павла Мовчана. Ухвалою конференції Товариству було присвоєно назву "Просвіта", прийнято новий Статут.

12 жовтня 1991 р. третьою позачерговою конференцією було змінено назву на Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Т. Шевченка. Метою діяльності Товариства є утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу.

На сьогоднішній день Товариство "Просвіта" нараховує понад 500 тисяч членів та прихильників і має широку мережу осередків в усіх областях, містах, районних центрах, селах, населених пунктах України. До його складу входять 25 обласних об'єднань, в місті Києві та Севастополі, 458 міських і районних об'єднань, 102 колективних члени. Має 18 друкованих органів в областях України, тижневик Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка "Слово Просвіти", телекомпанію "Просвіта", Видавничий центр "Просвіта" (Київ).

Просвітницькі організації діяли і діють у багатьох країнах близького і далекого зарубіжжя, де є поселення українців, зокрема в Парагваї, Аргентині, Росії, Молдові, Білорусі, США, Канаді, Австралії, Сербії, Хорватії. Вони послідовно продовжують справу своїх батьків у відстоюванні української ідеї, бережуть любов і пам'ять до неньки-України, її культури, звичаїв, традицій, творять історію "Просвіти" за межами рідного краю. Діяльність Товариства "Просвіта" не замкнена в рамках однієї держави. Громадські зв'язки ВУТ "Просвіта" дедалі більше поширюються у всьому цивілізованому світі, пропагуючи та інформуючи людство про незалежну Україну.

Вагому державотворчу роботу проводить "Просвіта" в усіх регіонах України. Велика роль належить "Просвіті" у проголошенні в 1991 році незалежності України, процесі прийняття Конституції України, а саме ст. 10, яка закріплює державність української мови.

Нині Товариство "Просвіта" посідає важливе місце в процесі загальнонаціонального духовного відродження. Просвітяни є провідниками ідеї української державності, віковічних цінностей народу, докладають неабияких зусиль, щоб Україна стала незалежною демократичною державою зі своєю державною мовою.

З ініціативи "Просвіти" установлені загальнодержавні свята: День Соборності (22 січня), День пам'яті Героїв Крут (29 січня), День української писемності та мови (9 листопада).

ВУТ "Просвіта" поряд з виконанням статутної діяльності виконує і державні програми щодо відродження України, зокрема "Українська мова - державна мова", "Малі міста України", "Я гордий тим, що українець зроду". Патріотичне виховання молоді та юнацтва, одна з важливих програм "Молодої Просвіти", тісно пов'язане зі сторінками нашої героїчної минувшини.

Ось що сказав про задачі Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка його голова - лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Павло Мовчан після свого обрання на VII з’їзді .

Просвіта- Павле Михайловичу, які зміни чекають нашу організацію?

- Уперше в своїй новітній історії “Просвіта” може сказати, що ідеологія Президента незалежної України близька до засадничої ідеології нашої організації. “Просвіта” завжди прагнула того, аби влада шанувала політичну волю українського суспільства, що обрало державну самостійність, пріоритети національних інтересів, за якими — високий рівень духовності й високий рівень життя у їхній нерозривності, стабільний розвиток України, — унітарної, неподільної — ні за реґіональними, ні за конфесійними, ні за мовними, ні за будь-якими іншими ознаками. Єдина Україна, один народ, одна мова — лише за таких умов почуватимемося рівнею у співдружності європейських націй і створених ними розвинених держав, сконсолідуємося в подоланні того тяжкого соціального, економічного, політичного спадку, що поставив національну безпеку на загрозливу межу.

Згадайте, наш Майдан говорив українською, жодного напису “русскому языку — статус государственного!” у дні Помаранчевої революції не було. Це були гасла з біґ-бордів, і лунали вони з боку партії влади, тепер — швидко перелицьованої на опозицію.

Мені видається, що нинішній час потребує від кожного врівноваженості й виваженості, визначення власного місця й ролі в новому часі. Самоідентифікація, про потребу якої національна еліта заговорила чи не десять літ тому, пильнуючи і застерігаючи від розмивання в тому сумному політичному й морально-суспільному ландшафті, де українцям загрожувало етнічне скніння та духовний занепад, де наші традиції, культурні потреби відкидалися на периферії суспільних інтересів. Ми розуміли, що національна ідея повинна бути життєвою потребою кожного громадянина — від Президента до першокласника.

Власне, в ім’я цього ми й працювали від дня відродження “Просвіти”, і хоча робота наша будувалася на опонуванні, на протистоянні, ми примусили владу рахуватися з нашою позицією, прийняти ряд рішень, які враховували волю просвітян. Нині ми — підтримка для влади, яка в особі Віктора Ющенка обрала європейські і, я вірю в це, — національні цінності, що полягають у піднесенні на належний рівень політичної, духовної, мовної, родинної, особистої культур, де немає місця совковій маскультурі, псевдомистецькому ширпотребові, де “Просвіта” і просвітяни — достойні соратники урядових, обласних, районних, первинних владних структур у злагодженій і дуже відповідальній роботі, спрямованій на подолання соціальних, політичних, моральних хвороб нашого суспільства.

- Ви вважаєте, що “Просвіта” має право впливати на державну ідеологію?

- Право, передовсім, моральне, виховувати інших, матимемо лише тоді, коли самі забажаємо оновлення, змінимо стиль роботи, випрацюємо програми, достойні державних стверджень, урядової і президентської підтримки. Ми мусимо вийти на той рівень, коли наші робочі плани стануть стратегічним державним напрямом об’єднання інтелігенції навколо національних духовних і культурних цінностей, коли ми зможемо сказати, що “Просвіта” випрацьовує критерії їхнього збереження та розвитку.

Звичайно ж, на першому місці для нас, просвітян, було й буде мовне питання.
Ось чому з’їзд звернувся до нової влади з вимогою покласти край грубому нехтуванню ст. 10 Конституції України та Ухвалою Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, бо мовна ситуація в державі свідчить про те, що лише задекларованості державного статусу української мови для повноцінного та незворотного утвердження її в усіх сферах суспільного життя недостатньо — необхідні механізми реалізації вищезазначених правових документів щодо функціонування української мови, врегулювання питань, пов’язаних із удосконаленням юридичної відповідальності за порушення мовних законів.

Просвітяни вважають, що державна мовна політика в Україні повинна відповідати конституційним нормам і стратегії державотворення, враховувати необхідність вироблення послідовного та виваженого підходу у вирішенні мовних проблем, недопущення при цьому політичних спекуляцій і міжетнічних конфліктів, усвідомлюючи, що застосування мов у державі має стати чинником єднання, а не розбрату. Делегати VII з’їзду ВУТ “Просвіти” звернулися до Президента України з проханням створити консультативно-дорадчу раду з питань мовної політики, підзвітну Президентові України, включивши до її складу провідних фахівців — представників галузевих інститутів Національної академії наук України, до Голови ВР Володимира Литвина — сприяти прийняттю Верховною Радою України закону України про розвиток і застосування мов в Україні, яким буде передбачено реальний механізм захисту та утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя.

Просимо Прем’єр-міністра та Кабінет Міністрів України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Концепції державної мовної політики України та проект загальнодержавної Програми розвитку, функціонування й дослідження української мови на 2006—2012 роки, розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до відповідних законів України з метою вирішення актуальних проблем сучасного стану функціонування української мови в Україні та підвищення її авторитету і престижу.

- Чи накопичила “Просвіта” належний досвід для підтримки рідної мови?

- Той досвід, який має “Просвіта” для популяризації та утвердження рідної мови — унікальний. Перш за все, це видані нами десятки книг, автори яких — високі професіонали, просвітяни Олександр Пономарів, Іван Ющук, Анатолій Погрібний, Володимир Лизанчук, Лариса Масенко, Олександр Коновець, Марія Волощак та інші. Словники, створені науковими колективами, довідники, над якими працювали університетські кафедри, стали нашою опорою в пропагандистській та освітній роботі.
За ці роки в обласні “Просвіти”, як правило, влилися науковці мовних і літературних кафедр українських університетів. Якщо ми не хочемо стати марґіналами, якщо хочемо оборону перетворити на наступальну та успішну роботу, маємо й надалі вибудовувати нашу мовну програму в тісній співпраці з мовознавцями, літературознавцями, істориками. Найбільшими нашими аргументами завжди були і є науковість, переконливість, точність, вони ж мають стати підставою для широкого залучення до лав “Просвіти” українських освітян.

- “Просвіта” і село. Що можете сказати на підтримку цієї теми? 

- На жаль, ми майже не працюємо з сільськогосподарськими внз, хоча й активно взялися за відродження сільської “Просвіти”, особливо в Івано-Франківській, Полтавській, Рівненській областях. Просвітницька робота на селі в наступному нашому періоді має стати одним із наших пріоритетів, — від економічної просвіти до пошуку шляхів подолання демографічного регресу: наші далекі села стають напівзруйнованими пустками із занепалими бібліотеками та клубами, зі столітніми проблемами пияцтва і нездорового способу життя. Досвід Тернопільської міської “Просвіти”, і зокрема її голови, лікарки Дарії Чубатої свідчить, що ми можемо запобігати деяким сторонам морального спустошення виснаженого економічними негараздами сільського населення. Одначе, дбаючи про тверезий спосіб життя батьків, не забуваймо, що сільським дітям потрібні дитячі книжки, комп’ютери, електронні носії найсучаснішої інформації. 

Найближчим часом ми готові передати в сільські шкільні бібліотеки підбірки книг, дискет, теле- й радіокасет із записами програми “Логос”, документальними фільмами, автентичною музикою, електронним варіантом “Кобзаря”, — вся продукція випущена “Просвітою”. 

Із 1996 року “Просвіта” займається програмою “Малі міста України”, — випущені гербівники, деякі міські та районні просвітянські організації випустили в світ історії наших сіл і містечок. Особливо хочеться відзначити Теребовлянських просвітян, які створили цілу бібліотеку. Нам варто пожвавити цю роботу в усіх областях, на основі нашої пошукової роботи створити просвітянські маршрути, взяти на свій облік всі наші національні святині — від історичних пам’яток до природних перлин, пропагувати красу й неповторність нашої вітчизни.

- До речі, просвітяни можуть похвалитися кількома десятками книг, присвячених матері-“Просвіті”… 

- Настав час використати досвід видань, присвячених історії “Просвіти”, подумати про видання енциклопедії “Просвіти”, яка б уповні відобразила шлях нашої найстарішої громадської організації, рівними якій є лише “Матіца хорватська”, “Матіца словенська” чи “Матіца сербська”. Ми вивчали їхній досвід, і він вартий того, аби його в чомусь повторити. Хорватська, фактично, є найбільшим видавцем класичної і новітньої літератур, зберігачем історичної пам’яті. У Словаччині ця національно-освітня організація — успішний популяризатор словацької культури й має грандіозний музейно-видавничий комплекс, а сербська “Матіца” перетворилася у науково-дослідницько-видавничий центр.

Зрозуміло, що їх переважно фінансує держава, утримує власна комерційна діяльність. Нашій “Просвіті” також сприяє держава, — без бюджетної допомоги виконання таких програм, як книговидання, створення телефільмів, випуск цілого ряду газет було б неможливим, оскільки залучення спонсорських коштів у потрібному об’ємі нереальне, так само, як і членські внески поки що не стали і найближчим часом не стануть нашою фінансовою базою. Хоча вже прийшла пора активізувати на місцях збір членських внесків і, згідно з рішенням Ради Товариства, використовувати їх на потреби місцевих організацій. Ця акція можлива лише за активного обміну членських квитків, посилення організаційної роботи, проведення обласних семінарів у кожному крайовому об’єднанні з цього питання. Усе це маємо вирішити паралельно з вирішенням проблем належного розміщення й можливостей функціонування крайових “Просвіт”. Тобто, створення, відновлення та підтримки хорових колективів, ансамблів пісні — народної й сучасної, проведення курсів української мови (тут маємо чудовий досвід), відновлення програм “Толока” і “Чисті криниці”, створення драмгуртків і дитячих студій, лекторіїв, фольклорних вечорів і просто організацій народних гулянь. Це розширить наше коло, сприятиме притоку нових членів, у чому ми маємо потребу.

Коли поглянути на просвітянську карту України, то в кожному краї, в кожній організації побачимо певні здобутки, новинки та знахідки в нашій повсякденній роботі.

У Києві це радіоцикл “Дзвони Просвіти”, телепрограма “Логос”, вихід газет “Слово Просвіти” і “Християнська Україна”, в Тернополі — “Фестини” та оздоровчі програми Дарії Чубатої, у Львові — просвітянський кінотеатр, у Чернігові — досвід поширення української книги, у Вінниці — інформаційний прорив Леоніда Філатова на телебачення, у Луганську — вихід альманаху “Бахмутський шлях” і активний прес-центр, у Харкові — дитячий журнал “Журавлик”, у Рівному — активне сприяння в збереженні й створенні пам’ятників і т. ін.

- Що нині найнагальніше для просвітян?

- Є у нас унікальна загальноукраїнська акція “Збудуймо Тарасову церкву!”, яку найактивніше підхопили кияни та Київська область, Чернівецька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська області. Показово, що до ідеї спорудження Тарасової церкви біля підніжжя Чернечої гори в Каневі не лишилися байдужими ні Схід, ні Південь, вона охопила школи, середні навчальні заклади, внз, об’єднала юних і літніх людей. Звертаюся до вас, шановні просвітяни, з проханням пожвавити збір коштів, пропагувати нашу ініціативу, — так, як це робить Василь Глаголюк, чільник “Просвіти” з Коломиї. Там усі шкільні осередки, всі просвітяни зробили свої внески.

Нині акція схвалена Президентом України, ми на етапі створення проекту надбрамної церкви, наступного розгляду його Національним заповідником і методологічною радою.

Це буде церква єднання, церква взаєморозуміння. Власне, без перебільшення, цього ми прагли і в нашій внутрішньоорганізаційній роботі, зберігаючи Товариство від зазіхань розколоти його, чого, на жаль, не уникло багато інших організацій, і в тій ідеї, з якою ми йдемо до людей, проводячи вечори, “круглі столи”, велелюдні акції.

Зближувати реґіони, допомагати одне одному, створити спеціальні програми “Крим”, “Луганськ—Донецьк”, “Харків” і виконувати їх усім разом, усією потугою — така наша реакція на створення особливого, позаконституційного мовного режиму в цих краях, на дії таких керівників, як Ю. Артеменко, В. Чупрун, А. Аваков, від яких очікувати утвердження українства в цих краях не доводиться.

Наші завдання й наша робота залежать від тих першочергових заходів, які необхідно здійснити уряду. Важко бути “пропагандистом і агітатором”, коли є сумніви щодо їхньої реалізації: ми не раз вимагали квотування книжкової чужомовної продукції на ринках України. Чи буде воно? Чи запровадяться для стимулювання вітчизняного кінематографа ті механізми, які піднесли в Росії цю галузь культури? Чи стане телеканал “Україна” українським, чи українська пісня заповнить, як це було ще донедавна, національний простір, чи й надалі московські гастролери різного рівня та ґатунку провадитимуть антиукраїнську за суттю культурницьку роботу на теренах України? Ми не раз і не два говорили про це у своїх зверненнях до влади. Говоримо й нині, запитуючи: чи ж нам знову необхідно виходити на майдани, аби нагадати новій владі про наші національні права та потреби на одержання інформації рідною мовою?!

Політична воля нації, наша воля була виявлена на майданах, отже, маємо підстави вимагати від нової влади реалізації своїх надій і своїх вимог. Маємо і не зрікаємося права на рідне слово, на свою культуру!

Працюватимемо так, аби народний Президент Віктор Ющенко, справді українська влада відчували потребу в нашій роботі й могли спиратися на нас, але, коли впевнимося, що українські національні інтереси для нової влади не стали першорядними, заявимо нашу позицію відверто й безкомпромісно.

Кор. "Слова Просвіти»,

Тижневик Всеукраїнськогого товариства «Просвіта”

http://slovoprosvity.com.ua/modules.php?name=News&file=print&sid=1642