Двадцять років «Без гніву і пристрасті» і… без грошей

Дорогі читачі!

6 червня нашому сайту виповниться двадцять років. Саме в цей день, 6 червня 2001 року, «Кобза» опублікувала свій  перший матеріал. Працювали над цим проектом кілька активістів: Василь Коломацький (Торонто), Віктор Гуменюк (Москва), технічну роботу виконав програміст Михайло Плотніков (Київ). Фінансову допомогу у 1,500 ам. дол. нам надала Ліга українців Канади (Торонто), рішення про це прийняв Олег Романишин (Торонто). Власне, ці чотири особи і були причетні до того, що «Кобза» з’явилася в Інтернеті у той час.

Ми не інформували тодішнє керівництво української діаспори в Росії (зокрема О.Руденка-Десняка та В.Семененка) про цей проект, оскільки знали що реальної підтримки не отримаємо. На той час Руденко-Десняк ледве знаходив гроші на випуск «Українського вибору». У Москві не було ні грошей, ні ідей. Не кажучи вже про те, хто за  рік до цього заїхав господарем у Кремль. Тому вирішили робити незалежний сайт.

У серпні до роботи в Редакції долучився професор Стефан Паняк (Єкатеринбург), який обійняв посаду директора. Фактично він став другим членом Редакції, після Василя Коломацького.

В цей день хочеться згадати імена журналістів, які працювали в редакції протягом двадцятиліття. Це Андрій Бондаренко (Самара), Наталка Литвиненко-Орлова (Мурманськ), Ігор Роздобудько (Москва), Митрополит Адріан (Ногінськ, Московська область), Тетяна Голуб (Суми), Єлизавета Кейль (Запоріжжя), Алла Акименко (Суми), Віктор Гіржов (Москва), Олександр Гвоздик (Суми).  Загально – одинадцять членів редакції. Кожний зробив яскравий внесок у нашу роботу внесок у нашу роботу, кожний - особистість.

Серед дослідників окремо відзначив би трьох – Леоніда Харамбуру (Московська область), Євгена Савенка (Казань)  та Олександра Гвоздика (Суми). Ці люди ніколи не жаліли часу на роботу!

Наведемо деяку статистику. За цей час «Кобза» змогла відправити журналістів у п’ять відряджень (з’їзди, форуми, світові конгреси, конференції). Підготувати 30-35 досліджень діаспори (зараз навіть важко порахувати, це могло б стати окремим дослідженням). Ми брали участь у правозахисних кампаніях (мова йде про 20-25 випадків).  Ми написали десятки біографій як активістів діаспори, так і громадських діячів. Ми публікували громадські звернення, листи протестів на дуже різні теми, але їх об’єднували дві основні теми – наша любов до України і бажання будувати більш справедливе і демократичне суспільство – як в Росії, так і в Україні. Нині, коли так багато говорять про остаточний розрив України та Росії, «Кобза» є тією ланкою, що інформаційно з’єднує ці два материки. Нас цікавлять і Росія, і Україна, і їх майбутнє. Ми віримо, що лихоліття у Росії мине і настануть кращі часи.

Ми були учасниками обох Майданів, палко підтримавши демократичні сили в Україні. У Росії ми підтримували демократичну опозицію, виступали проти змін у Конституції  і підтримували чесні вибори. Ми не визнали анексію Криму та окупацію Донбасу. Ми публікували протести професора Тараса Дудка проти агресії 2014-го року.  Ми за рівноправні відносини між двома народами при повазі до міжнародного права.

В Об’єднанні Українців Росії  ми виступали за виконання Статуту організації, за чесні вибори і за звітність керівництва.

Перші десять років ми плідно співпрацювали із Світовим Конгресом Українців, підготували багато досліджень, оплачених Конгресом. Наступні роки ця співпраця припинилася через невдалу політику Президента СКУ Евгена Чолія, якого діаспора у Росії не цікавила. Окрім, можливо, особистих контактів із В.Семененком та С. Винником. Тому в основному ми фінансово покладаємося на власні кошти. Приблизно 30% нашого бюджету надходить від Ліги українців Канади (Торонто). Ліга допомагає нам незмінно всі двадцять років. Низький уклін від українців Росії нашим канадським братам!

За весь час існування «Кобзи» ми отримали фінансову підтримку мабуть від 8-10 приватних  осіб. І майже ніколи від Уряду України.

В останні роки наш сайт читають  50-70 читачів на день. Пік нашої популярності був у 2008-2010 роках, коли нас читало 170 читачів на день. Враховуючи, що у Росії проживає два мільйони українців, можна стверджувати, що зробити інформаційний прорив до українського читача ми так і не змогли. Звичайно, розпочинаючи наш проект у 2001 році, ми розраховували на більший ефект. Але сам факт, що діаспора у Росії має професійну пресу, штат журналістів, які пишуть про неї, досліджують і захищають її  – цей факт є важливим сам по собі. Це вже  певний рівень діаспори. Далеко не у кожній країні українська діаспора має аналог «Кобзи».

Вже кілька років «Кобза» визначає переможців у двох номінаціях: «Українець року в Росії» та «Друг України в Росії». Щойно ми довідалися, що лауреатка нашої номінації росіянка Дар’я Полюдова отримала вирок суду – 6 років ув’язнення.  Пані Дар’я активно захищала суверенітет України від російської агресії, беручи участь в одиночних пікетах.

Сама ситуація діаспори в контексті швидких змін у всьому регіоні вимагала всі ці роки не лише інформаційного висвітлення, але й філософського аналізу. Як і в якій формі ставитися до агресивної політики Росії? Церковна політика. Війни пам‘яті. Як вести правозахисні справи, щоб не нашкодити потерпілим? Які сили діяли в середовищі  ОУР, чи виносити сміття із хати? Хто стукачі в ОУР? Чи є щось добре у стукача?  Хаос в НКЦУ – як висвітлювати? Межа між політикою, журналістикою, правозахисною і дослідницькою роботою – як злити все в одному ресурсі без протиріч? Лібералізм і націоналізм – чи можливі разом? Ставлення до діячів із СКУ. Вибір тем досліджень діаспори – що важливо? Як реагувати на неприємні вчинки окремих діячів діаспори? Всі ці питання вимагали аналізу, оцінок і рішень. Були і зіткнення ідей всередині Редакції. Були і виходи журналістів із Редакції. Були і прощання із друзями-колегами. Через все це довелося пройти мені як Головному редактору. Кого образив – прошу вибачення. Думав в першу чергу про якість матеріалу, оскільки ресурсів було мало, а завдань – поверх голови.

Відзначати ювілей бенкетом немає змоги через пандемію. Але наступного року потрібно буде зібратися у Сумах і добре відзначити чергову річницю.

Плани на майбутнє. Продовжимо працювати як було всі ці роки. Кореспондентів у нас поменшало в рази. Але ми беремо матеріал із соцмереж, моніторимо російські сайти. Фінанси ніби збираємо. Замість репортажів пишемо дослідження. Пишемо про ситуацію в Україні, зокрема,  у Сумах – щоб читачі розуміли, що діється в областях. Бажаємо написати біографії провідних діячів діаспори.

В день ювілею ми дякуємо всім нашим кореспондентам, всім нашим спонсорам та читачам. Згадуємо засновників сайту. Згадуємо наших кореспондентів, які пішли із життя, але залишилися усміхненими на сторінках «Кобзи». Згадуємо трьох убитих режимом українських активістів – Анатолія Криля, Володимира Побурінного і Володимира Сенишина. Світла їм пам’ять!

На завершення відзначимо: багато що змінюється в діаспорі, але наша «Кобза» залишається незмінною і молодою,  як двадцять років тому. Віримо, що нас чекають нові ювілеї і нові творчі досягнення. Адже діаспора у Росії, як феномен, є вічною у часі і завжди вимагатиме свого висвітлення. Отже, завжди буде робота для журналістів, правозахисників, діячів культури та істориків.

Слава Україні!

Василь Коломацький,  директор, головний редактор
Оттава

На світлині: Василь Коломацький, головний редактор сайту «Кобза - українці Росії»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка