Про унікальне видання Гімну України мовами народів світу

«1992 року мої українські друзі надіслали мені з Києва збірник перекладів національного гімну України на мови народів світу. Наскільки мені відомо, нічого схожого не видавали не тільки в Європі, але й у всьому світі». Так відреагував на цю подію Расул Гамзатов, – народний поет Дагестану Він привітав автора ідеї й упорядника Олександра Петькуна.

Доктор філософських наук, академік Міжнародної академії сходознавства і Міжнародної академії співробітництва і розвитку – наш земляк. Він народився в Ічні на Чернігівщині, виріс у селі Ставиському в Козелецькому районі. У 1971−1975 роках навчався на українському відділенні філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту імені М. В. Гоголя. Після успішного закінчення за рекомендацією Олеся Гончара й першого секретаря Спілки письменників України Василя Козаченка був відряджений в Азербайджанський державний університет для подальшого удосконалення знань східних мов та літератур, а також давніх і сучасних релігій.

Керівництво та головна редакція видавництва «Горинь», де побачив світ цей унікальний збірник, отримали від громадян Росії українського походження більше трьохсот позитивних відгуків про нього.

Академік Петькун цитує їх уже в другому виданні 2011 року «Ще не вмерла Україна», що його здійснив власним коштом як директор Інституту проблем зовнішньої політики та безпеки, головний редактор газети «Новости посольств» і журналу «Украинская жизнь» у Москві.

«Підтримую Вашу мужню ідею видання в Москві збірки перекладів гімна українського народу. Хай живе Вільна Україна, Вільний Український Народ, Вільне українське Слово. Зі щирою повагою до Вас і Вашої титанічної праці на благо рідної України», – В’ячеслав Чорновіл.

«Нова незалежна Україна йде шляхом, котрий нам відкрили Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Павло Чубинський. І гімн «Ще не вмерла Україна» освітлює нам наше минуле, наше сьогоднішнє і наше Велике Майбутнє. Майбутнє вільного українського народу», – Віктор Старченко, правозахисник.

«Рядки майбутнього гімна України написані 1862 року, але вони актуальні й сьогодні, будуть актуальними й завтра, тому що вічний народ, як і вічний його подвиг в ім’я незалежності й розвитку», – Дамба Жалсараєв, народний поет Бурятії.

«Національний гімн для українського народу – це той маяк, який буде й надалі вірно й безпомилково показувати йому шлях до майбутнього, шлях до щастя, до процвітання», – Чингіз Айтматов, народний письменник Киргизстану.

Ми прочитали про це, а ще про авторів перекладів аж дев’ятнаднадцятьма мовами в тих примірниках, що їх Олександр Григорович Петькун надіслав у Гоголівський виш, про викладачів якого згадує особливо вдячно, у Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою, активним партнером якого він є протягом багатьох років.

Надія Онищенко

Джерело: Освітньо-пізнавальний часопис «Український дім», номер 4(108), 2021 р.

Від редакції «Кобзи». Нагадаємо, що створення українського гімну  бере початок з осені 1862 року з вірша поета Павла Чубинського. Перша його публікація відбулась у львівському   журналі «Мета» в 1863 році. Тоді ж знаний церковний композитор свого часу отець Михайло (Вербицький)  написав музику до нього.  Перше публічне виконання тоді ще тільки пісні «Ще не вмерла Україна»  відбулось 10 березня 1865 р. у Перемишлі  як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. У 1917-1920 роках пісня  стала одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.  

15 січня 1992 року  гімн УНР в якості  Державного гімну України затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Але Закон «Про Державний Гімн України» Верховна Рада ухвалила тільки 6 березня 2003 року за поданням Президента Леоніда Кучми. Він же запропонував змінити першу строфу гімну «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» на «Ще не вмерли України і слава, і воля».

Народний артист України, композитор Валентин Сильвестров   так охарактеризував український гімн: «Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття… І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів.  У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають».

На світлинах:

1. Академік Олександр Григорович Петькун

2. Поет Павло Чубинський, автор слів гімну

3. Михайло Вербицький, автор музики гімну.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка