Друк
Розділ: Культура

Вічна загадка Леся Українка. Нотатки з нагоди річниці смерті великої поетеси

1 серпня воістину трагічна дата  для української літератури. У цей день в 1913 році не стало Лесі Українки. Навіть знаючи її життя взагалі і останні роки особливо, язик не повертається сказати «відмучилася». Ні, вона переселилася в чарівний і загадковий світ казок, любові і радості. В той світ, де є те, чого вона була позбавлена ​​за життя.

У девятирічному віці, на Хрещення, вона провалилась в крижану воду. Почався туберкульоз, спочатку кісткова форма. Леся  мала хист до малювання і музики, грати на піаніно її вчила Ольга О’Коннор, перша дружина композитора, автора опери «Наталка Полтавка»  Миколи Лисенка. Але після операції, ліва рука дівчинки виявилася покаліченою. Про музику і малювання довелося забути. З того часу її життям стала панувати хвороба -  «30 річна війна з туберкульозом», як вона сама сумно жартувала. Для мене залишається загадкою, де вона черпала сили, щоб фактично все життя боротися  з недугою, переступати через біль і прагнути бути щасливою. В одному з віршів вона писала про себе:

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась…

До цих віршів нічого додати. Вони написані болем. Мені доводилося читати докори до поетеси - чому її вірші такі сумні? У кращому випадку пишуть про те, що добре відомо:  вона знала в основному біль, фізичну й душевну. Проте літературна спадщина Лесі Українки  дуже широка і різноманітна як за змістом, так і за жанрами. Вона була наділена надлюдською працездатністю і силою волі, працюючи за принципом: «Якщо не маєш права вмерти - треба мати сили для роботи».

 Дивовижна жінка! Феноменальна велич духу дала їй право написати про себе: «Я в серці маю те, що не вмирає ...»

Незважаючи на хворобу і біль, в її поезії багато світла і чарівництва. Вона вірить тільки в хороше, прославляючи благородство, красу, добро, любов. Не дивно, що вже першу збірку віршів поетеси читачі прийняли з захопленням, піддавшись чарівності їх звучання і щирості. Критики також відзначили талант Лесі, до них приєдналися і відомі майстри слова України. Іван  Франко так оцінив видатну роль Лесі Українки: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини».

 У творчості поетеси голосно звучали патріотичні і національні ноти. Згадуючи дитинство, Волинь, красу природи Полісся, за кілька днів вона написала драму-феєрію «Лісова пісня» - один з кращих своїх творів, в якому у  формі чарівної казки розповіла трагедію люблячої, піднесеної душі.

Втім, про її творчість написано дуже багато, і я не стану повторюватися. Хвороба не заглушила в ній прості людські почуття. Вона хотіла любові і сімейного щастя. 7 серпня 1907 року Лариса Косач і Климентій Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Климентій Васильович був молодший від Лесі на дев’ять  років. Він був людиною м'якою за характером, замкнутим, сором'язливим. Чоловік щиро захоплювався тендітною жінкою, яка розуміє його з півслова, а він став для Лесі свого роду «знеболюючим засобом, опорою в бурхливому життєвому морі». Пізній шлюб Лесі з Климентієм приніс їй довгоочікуване відчуття родини. Після смерті дружини Климентій Васильович в 1917 році видав двотомник «Народні мелодії. З  голосу Лесі Українки», у передмові до якого писав: «Сі пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості. Деякі з них Леся знала від своєї матері. Олена Пчілка з любов’ю переносила в родинне життя кращі мелодії, які находила в народі».

 З роками хвороба невблаганно прогресувала і поширювалася. До загострення процесу кісткового туберкульозу додалися її вогнища в легкому та нирках. Важкохвору поетесу перевезли в Грузію, в селище Сурамі, клімат  якого полегшував її фізичні страждання, але допомогти їй вже ніхто не міг -  життя  витікало, як пісок крізь пальці. Дізнавшись про важкий стан Лесі, в Грузію до вмираючої дочки приїхала її мати.1 серпня 1913 року, між першою і другою годиною ночі, Леся Українка померла у віці 42 років.  Того ж дня, мати поетеси телеграфувала з Сурамі до Києва: «Тяжко прибиті великим горем мати і інша родина посилають звістку на Україну, що 19-го іюля вдосвіта, померла на Кавказі, в Сурамі, Леся Українка (Лариса Квітка, уроджена Косачівна). Поховають у Києві. Олена Пчілка».

7 серпня об 11:00 ранку на залізничний вокзал Києва прибув поїзд з труною Лесі Українки. Близько третьої години пополудні труну з її прахом встановили на катафалк, і жалобна процесія рушила з вокзалу до Байкового кладовища. Поліція не дозволила ні промов, ні співів і супроводжувала похоронну процесію. За труною йшов багатотисячний натовп.

За бажанням покійної на похороні не було священика. Це ще одна загадка Лесі Українки. Ймовірно, пройшовши через неймовірні страждання і не отримавши допомоги з небес, вона розчарувалася в релігії. Відповіді на це та багато інших запитань ми вже ніколи не отримаємо. Велика поетеса України забрала їх собою в кращий світ.

У серпні 2018 року я був на Байковому кладовищі в Києві. Могила великої поетеси не в центрі, але знайти її легко - доріжка протоптана. Йдуть люди до Лесі Українки. І це теж загадка.   В яких глибинах свого поетичного обдарування ця тендітна жінка, знайшла такі слова, що і через 100 років  українці її не забувають?

P.S. Пам'ятники цій дивовижній жінці встановлені в Україні, в Грузії, в Канаді. У Києві пам'ятник поетесі відкрили 3 вересня 1973 року. Він встановлений на одній з центральних площ, на перетині вулиці Кутузова і бульвару Лесі Українки. Автори - скульптор Галина Кальченко,  архітектор Анатолій Ігнащенко. На відкриття приїхав з Канади племінник Лесі Українки. Він виступав на мітингу, говорив українською , хоча з акцентом. Стрічку урочисто перерізав перший секретар ЦК КПУ В.В. Щербицький. Загальна висота пам'ятника - 10 метрів. У 1974 році за пам'ятник Лесі Українці скульптор Галина Кальченко та архітектор Анатолій Ігнащенко були удостоєні Державної Шевченківської премії.

Євген Савенко, голова Нижнєкамської міської НКА «Українське товариство «Вербиченька»

Довідково. ТОП-10 маловідомих фактів про найвідомішу жінку української літератури:

1. Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як «напровесні» та «промінь». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

2.Перші стосунки з чоловіком в Лесі Українки відбулися, коли їй було 15 років. Із Максимом Славинським, який вже був повнолітнім, вони разом перекладали Гейне (слово єднає). Проте пізніше Максима заарештують за кордоном і замучать до смерті у в’язниці чекісти.

3. У 26-ть вона познайомилася з другом по хворобливому нещастю – Сергієм Мержинським, який давно боровся із затяжними сухотами. Її болі в кістках і нирках та його тяжкий стан поєднали молодих людей у спільному горі: Леся попри свої потреби доглядала хворого. Сергій помер у дівчини на руках, після чого вона до самої смерті не знімала траурної одежі, незважаючи на офіційне подальше заміжжя. І хоча Леся була біля його смертного ложа, Мержинський не кохав її. У свій останній день при пам’яті він попросив Лесю записати прощальний лист до іншої жінки, що насправді була в його серці усе життя.

4. У 10-річному віці після операції з видалення вражених хворобою кісток, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Зараз її рояль знаходиться у музеї села Колодяжне, що у Ковельському районі Волинської області.

5. Офіційний чоловік Климент Квітка був молодшим від Лесі на 9 років, хворів туберкульозом, не мав статків. Лесині батьки не сприйняли такого союзу, однак письменниця зреклася їхньої фінансової допомоги і вийшла заміж за Климента. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років.

6.Климент Квітка зберіг записи, на яких можна почути голос поетеси. Вони дійшли до наших днів (слухати на https://www.youtube.com/watch?v=IoSVUnh2X9k).

7. На честь Лесі Українки названо астероїд №2616.

8.Зараз в Україні не залишилось жодного нащадка Лесі Українки. У Швейцарії проживає Роберто Гааб – внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської, а в США мешкає Ольга Лютон-Петрова – онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової.

9. У Луцьку, біля В’їзної вежі замку Любарта, є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим.

10. В останні роки життя очі Лесі змінили свій колір. Вони з темно–сірих стали насичено–блакитними. Це дуже дивувало знайомих поетеси. Про цей маловідомий факт згадує у листах її мати Олена Пчілка, яка була з дочкою до її останніх хвилин.

Джерело: https://dyvys.info/2020/02/25/10-malovidomyh-faktiv-z-zhyttya-lesi-ukrayinky/

На світлинах:

1. Леся Українка

2. Похорон Л.Українки, Київ, 7 серпня 1913 р.

3.  Могила Л. Українки на Байковому кладовищі

4. Пам'ятник поетесі в Ковелі на Волині

5. Пам'ятник в Києві  

6.  Пам'ятник Лесі Українці в Торонто (Канада), встановлений на кошти української діаспори Канади

7. Пам'ятник Лесі  Українці в Грузії