Друк
Розділ: Калина (Петрозаводськ)

17 серпня 2020 року, на 89 році життя відійшла в засвіти авторка й беззмінна керівниця народного хору «Українська пісня» (Петрозаводськ) Клара Миколаївна Стасюк, повідомив у Фейсбук, додавши її біографію,  член Малої Ради «Громади Українців Росії» Андрій Литвин: 

21 грудня 1931 року в присілку Кубово Пудожського району Карелії народилася дівчинка, яку батьки назвали Кларою. Її мати Євдокія Іванівна Фоміна — походженням із родини селян-середняків присілку Верхнє Кубово. Отець Микола Олексійович Фофанов — із заможних селян присілку Нижнє Кубово (Усть-Колода).

У 1933 році, коли Кларі було тільки півтори роки, батька заарештували, і він згинув у сталінських таборах. Сім'ю розкуркулили, в їхньому будинку влаштували школу, в якій Клара провчилася перші три класи. Жвава дівчинка вже з п'яти років виступала на сільській сцені, вінчаючи популярні в той час акробатичні піраміди. І, звичайно, співала. У важкому 1942 році сім'я перебралася (пішки!) у місто Пудож, де Клара отримала неповну середню освіту. У ці роки вона не тільки співала, танцювала, а й чудово малювала. Любила математику. Після війни жилося голодно, і неповнолітня Клара пішла працювати на Шальський лісозавод. Пропрацювала вона там недовго, але встигла проявити себе в художній самодіяльності, творі колючих частівок.

 У 1950 році вокальний дует Клари та її подруги блискуче виступив на районному конкурсі, а на наступний рік — вперше на республіканському. Тоді, в 1951 році Клара Фофанова отримала першу нагороду — Грамоту Президії Верховної Ради КФРСР і запрошення вчитися в Петрозаводському музичному училищі. З глибокою вдячністю за професійну підготовку і просту людську участь згадувала Клара Миколаївна Стасюк педагога музичного училища, методиста Тетяну Павлівну Орлову і директора республіканського Будинку народної творчості Іраїду Олександрівну Мальцеву.

У 1953 році Клара провідувала свого двоюрідного брата, що проходив армійську службу на станції Шуйська, і познайомилася з його командиром Олексієм Івановичем Стасюком. У 1955 році Клара Миколаївна вийшла заміж за Олексія Івановича й отримала його українське прізвище, закінчила диригентсько-хорове і вокальне відділення Петрозаводського музичного училища і стала керівником Поморського народного хору в місті Біломорську. Колектив довелося формувати фактично заново: ходила по домівкам, набирала хоровиків. Хор вийшов могутній: співали, водили хороводи, танцювали кадриль. Завдяки таланту і старанням молодої керівниці (яка встигла в 1957 році народити сина Сергія), хор отримав звання народного колективу, в 1959 році успішно представив Карелію на декаді Карельського мистецтва і літератури в Москві.

Вперше з ріднею чоловіка Клара Миколаївна познайомилася в 1956 році, а в кінці літа 1959 року, після успіху в Москві сім'я Стасюков знову відпочивала на батьківщині чоловіка. Туди прийшла телеграма, в якій К. М. Стасюк вітали з присудженням звання заслуженої артистки Карельської АРСР. Дізнавшись про це, свекруха накрила столи і скликала односельців відсвяткувати таку подію. Наслухавшись українських народних пісень, Клара Миколаївна полюбила їх на все життя.

1961 рік для сім'ї Стасюків ознаменувався народженням другого сина — Андрія і переїздом у Петрозаводськ. У тому ж році Клара Миколаївна стала працювати педагогом-хормейстером у Палаці піонерів, потім, в 1965—76 роках — хормейстером молодіжної групи «Айно» Державного ансамблю «Кантеле», вокальної групи «Оленка» телеграфно-телефонної станції, викладачем вокалу в Будинку офіцерів, організувала народний хор при Будинку культури залізничників.

 У 1976—79 роках в Будинку народної творчості була старшим методистом хорових колективів Карельської АРСР: об'їздила всю республіку, допомагала відроджувати художню самодіяльність в районах, проводити свята пісні. У 1979 році створила і до 1993 року була хормейстером і художнім керівником хору російської пісні при Будинку культури «Машинобудівник», хор отримав звання народного колективу.

Клара Стасюк проявила себе як композитор, написавши ряд пісень на вірші карельських поетів і на свої слова. У 1993 році К. Стасюк отримала високе звання заслуженого працівника культури Російської Федерації. У тому ж 1993 році при Центрі національних культур Республіки Карелія Клара Миколаївна організувала Карельський народний хор «Oma pajo» («Своя пісня») і до 1995 року, коли хор отримав звання народного колективу, була його хормейстером і художнім керівником.

 У 1994 році, на запрошення Товариства української культури в Республіці Карелія, так само при Центрі національних культур Республіки Карелія створила Слов'янський народний хор.

До самої смерті Клара Миколаївна Стасюк залишалася беззмінним хормейстером і художнім керівником цього хору, який з 1997 року називається «Українська пісня», а в 1999 році отримав звання народного колективу. Хор веде активну концертну діяльність, об'їздив багато районів Карелії, побував в Україні (на Волині, Львівщині й Полтавщині), у Фінляндії, в Москві й Московській області, Санкт-Петербурзі й Ленінградській області. У 2010 році К. М. Стасюк отримала високу нагороду Російської Федерації — орден Дружби. Під керівництвом Клари Миколаївни хори, вокальні гурти та солісти ставали лауреатами численних конкурсів.

Світла їй пам'ять!

Джерело: https://www.facebook.com/groups/167862720432596/

На світлині: Клара Миколаївна Стасюк