До  60-річчя  першого польоту  людини в космос

Історичний день, 12 квітня 1961 року, коли перша в світі людина полетіла в космос, широко відзначатимуть цьогоріч в усьому світі. А чи згадають інший день – 15 квітня? Саме 15 квітня 2021 року виповнюється 100 літ з дня народження українського радянського космонавта Георгія Берегового. Коли пишуть про нього, неодмінно підкреслюють, що він двічі був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Першу «Золоту Зірку»  отримав в 1944 році за більш ніж 180 бойових вильотів,  другу - в 1968 році за важкий і надзвичайно небезпечний політ в космос.

Льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації Георгій Тимофійович Береговий народився в селі Федорівка Карлівського району Полтавської області . Незабаром після його народження родина переїхала в місто Єнакієве на  Донбасі. Тут, ще школярем Георгій мріяв про місцевий аероклуб, але його туди не прийняли через «непролетарське походження». Довелося задовольнятися міською секцією авіамоделювання. 1938 року, по закінченні 8-го класу, він розпочав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному заводі учнем слюсаря, і, отримавши таким чином «пролетарський статус», був, нарешті, прийнятий в Єнакіївський аероклуб. У 1941 році закінчив Ворошиловградську (Луганську) школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Із червня 1942 року Георгій Береговий – на фронті, в кабіні штурмовика Іл-2. Те, що цей літак був «літаючим танком», лише красиві слова. Свою бойову задачу ці літаки на початку війни виконували на малій висоті і над лінією фронту,  їх  часто збивали. За час війни льотчика Берегового збивали тричі. Один раз він більше чотирьох діб пробирався до своїх - на той час всі були впевнені, що він загинув. До жовтня 1944 року, коли 23-річний Георгій Береговий був удостоєний звання Герой Радянського Союзу, на його кітелі було вже  чотири бойові нагороди – два ордени Червоного Знамені, орден Олександра Невського і орден Богдана Хмельницького.

«Товариш Штопор»

 Після війни Береговий міг легко зробити кар'єру авіаційного начальника. Замість цього він поступив у Ліпецьку офіцерську льотно-тактичну школу, продовжив службу в Одеському воєнному окрузі, а в 1948 році закінчив вищі курси льотчиків-випробувачів.

У 1948-1964 роках Береговим  було випробувано понад 60 типів літаків, в т.ч. таких як МіГ-15, Су-9, Як-27К, Ту-128.  Це була робота, повна смертельного ризику. Дослідні зразки літаків Су І МіГ-15 легко зривалися в штопор, гинули пілоти. Береговий першим розгадав характер цих винищувачів, показав як потрібно правильно керувати літаками, щоб вийти з штопору, за що заслужив прізвисько «товариш Штопор».

У 1961 році Георгій Береговий отримав звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». На нагородженні зустрівся з дивно схожим з ним зовні майбутнім Генсеком Леонідом Брежнєвим. При врученні грамот Верховної Ради СРСР Брежнєв звернув увагу на високого бравого українця. Та й прізвища їх були чимось схожі: Брежнєв,  Береговий. Через вісім  років саме ця зовнішня схожість врятувала Брежнєву життя, а для Берегового ледь не закінчилася трагічно.      

В  космос «по блату»

 Георгій Береговий був льотчиком «від Бога». «Теплі» посади і затишні кабінети  були не для нього. Тому,  коли на черговій медичній комісії один з лікарів пожартував про те, що з таким здоров'ям, як у 43-річного фронтовика Берегового можна сміливо записуватися в космонавти,  Георгій Тимофійович прийняв цей жарт як керівництво до дії. Але в загін космонавтів брали лише льотчиків віком до 35-ти років. Береговий двічі подавав заяву на зарахування його в загін космонавтів, але, незважаючи на успішно пройдені медичні комісії, не бувзарахований. Допоміг йому врегулювати питання з віковим цензом керівник підготовки космонавтів, генерал-лейтенант  Микола Петрович Каманін, який знав Берегового ще з війни.

Ось як згадував про це Каманін: «Спустя 20 лет после войны я встретился с полковником Береговым, заслуженным летчиком-испытателем. Откровенно говоря, перед встречей с Георгием Тимофеевичем я предполагал, что боевой однополчанин, освоивший после войны профессию летчика-испытателя сверхзвуковых самолетов, человек, которому перевалило за сорок, должен быть довольным своей жизнью и своим местом в ней. Думалось, что он хочет повспоминать фронтовые были, друзей, а он сразу удивил меня просьбой взять его в группу летчиков-космонавтов. Это, признаться, меня удивило. «Хорошо ли подумал Георгий? Ведь тебе, если память не изменяет, за сорок?».— «Сорок четыре, Николай Петрович. Но у меня здоровье летчика-испытателя, на которое не жалуюсь ни я, ни медики. Пройду любую комиссию. Поверьте мне, не подведу».  Глаза его блеснули прежним, как когда-то на фронте, огневым задором. Он настойчиво и убежденно доказывал, что именно летчик-испытатель ближе всего стоит к космическим полетам и что по мере усложнения заданий на полеты в космос уровень специальной подготовки летчиков-космонавтов должен возрастать. Пришлось пообещать Береговому, что его кандидатура будет рассмотрена на заседании комиссии по отбору кандидатов в группу космонавтов».

У сiчнi 1964-го року Береговий році був зарахований до загону космонавтів. Готувався за індивідуальною программою,схваленоїю Каманіним. За розповідями сучасників, фронтовик не відчував свого віку, хоча і був самим старшим з членів команди. Його навіть дружньо називали «дідом».

«Он пришел уже очень опытным летчиком-испытателем, но пришел уже к людям, которые моложе его, а технику-то они уже современную знали, и получилось так, что он должен у нас учиться, а это не каждому человеку дано, и не каждый человек может это в себе сломать, тем более Герой Советского Союза, опытный, и всё-таки сломал себя, и процесс подготовки шел хорошо», - згадував про Берегового космонавт Олексій Леонов.

Так, у  космічному загоні Георгій Береговий виглядав справжньою «білою вороною», дехто вважав, що до загону він прийшов  «за славою», а зарахували його «по блату», адже знали, що керівник Центру підготовки космонавтів Каманін  в роки війни був командиром Берегового. Юрій Гагарін в запалі якось кинув: «Поки я живий, Береговий в космос не полетить». Саме так і сталося.  Георгій Береговий вирушив у космос уже після трагічної загибелі першого космонавта Землі .

 «Космічний камікадзе»

 Після смерті генерального конструктора Сергія Корольова (1966) і загибелі Юрія Гагаріна (1968) в радянській космонавтиці настала «чорна смуга». Роботи над новим кораблем «Союз» йшли туго.  Уряд СРСР  квапив конструкторів, бо  конкуренти-американці стрімко просувалися вперед. Космічна програма «Союз» зіткнулася з низкою проблем: перший корабель вибухнув під час запуску, інші два не стартували. На четвертому («Союз-1») полетів космонавт Володимир Комаров. Комаров знав, що йому належить летіти на «сирому» кораблі і розумів, що живим може не повернутися. Так і сталося. Під час цього польоту неодноразово виникали позаштатні ситуації, а при поверненні, 23 квітня 1967 року, корабель через нерозкритий парашут врізався на величезній швидкості в землю, Комаров загинув.

 Програма пілотованих польотів фактично призупинилася. Інженери продовжували роботи з «Союзом», але на Землі «навчити літати» космічний корабель було неможливо. Це мав бути новий політ, дозвіл на який ніхто не наважувався дати. Коли зазначені проблеми були повідомлені Леоніду Брежнєву, Генеральний секретар нагадав керівникам польотів, що в загоні космонавтів є заслужений льотчик-випробувач. Так, фактично за «рекомендацією» Брежнєва  пілотом «Союзу-3» був призначений Георгій Береговий - єдиний, хто мав багатющий досвід випробувача.

До того моменту, поки Береговий не повернувся на Землю, колеги вважали його смертником. Вони знали, що черговий космонавт летить на черговому недосконалому кораблі. Пізніше автори документального фільму про Берегового назвуть свою стрічку «Космічний камікадзе», і в цьому немає ніякого художнього перебільшення.

26-го жовтня 1968 року Георгій Береговий стартував на борту «Союзу-3». Завданням космонавта було випробування корабля нової моделі, визначення його недоліків, а також проведення стикування з безпілотним апаратом «Союз-2». Раніше стикування проводилася автоматично, проте на цей раз даний маневр повинен був виконати пілот власноруч.

 Вдалий старт. Вихід на навколоземну орбіту. Підліт до безпілотного корабля, з яким належало зістикуватися, причому вперше в тіні Землі - космонавт мав орієнтуватися у повній темряві тільки на маячкові вогні «Союзу-2». Перша спроба стикування виявилася невдалою. Береговий повторював маневр ще і ще,поки не зрозумів, що пального залишилося тільки на приземлення. Польотне завдання Береговий  не виконав. Але йому вдалося повернути недосконалий корабель на Землю, а  його докладний звіт про політ і можливі недоліки конструкції апарата дали масу безцінної інформації конструкторам. Завдяки цьому значно покращилася підготовка майбутніх космонавтів, а радянські космічні апарати стали більш досконалими. Як колись Береговий приборкав МіГ-15 з його смертельними «штопорами», так само йому підкорився і «Союз-3».Зараз кораблі конструкції «Союз» вважаються найбільш надійними в історії освоєння космосу, американці навіть визнали їх найбільш досконалими і безпечними, ніж їхні «Шатли».

За цей політ 1 листопада 1968 р. льотчик-космонавт №12  Георгій Береговий був вдруге нагороджений «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу.  

Після польоту

Після польоту в космос випробування для Георгія Тимофійовича не закінчилися. 22 січня 1969 року його життя знов опинилося в небезпеці. В цей день вшановували екіпажі «Союзу-4» і «Союзу-5», їх успішну стиковку на орбіті і благополучне повернення на Землю. Героїв космосу провезли вулицями Москви, а потім повезли на урочисті заходи в Кремлі. Крім учасників останнього польоту в кортежі слідували інші космонавти, а також керівники держави. На в'їзді в Кремль їх чекав терорист Віктор Ільїн, який запланував вбити Брежнєва. Побачивши Генсека на передньому сидінні однієї з машин, Ільїн відкрив вогонь з двох пістолетів. Але терорист помилився. У машині сидів не Брежнєв, а зовні схожий на нього Георгій Береговий. Шофер був смертельно поранений, Береговому осколками лобового скла розсікло обличчя, але він не розгубився і, перехопивши кермо, зумів зупинити машину.

З 1972 року Георгій Тимофійович стає начальником Центру імені Гагаріна, що спеціалізуються на підготовці нового покоління космонавтів. Захищає кандидатську дисертацію і отримує ступінь кандидата наук за праці в галузі космонавтики і інженерної психології, веде велику громадську роботу. У 1981 році стає Лауреатом Державної премії СРСР за підготовку міжнародних екіпажів за програмою «Інтеркосмос». У 1987 році виходить у відставку у військовому званні генерал-лейтенанта.

Післямова

Можна сказати, що в житті Георгію Тимофійовичу Береговому щастило. Він повернувся живим з війні, залишився живим і здоровим після сотні випробувань нових літаків після війні, всупереч правилам потрапив в омріяний загін космонавтів і повернувся неушкодженим після смертельно небезпечного польоту в космос, його обійшла куля терориста. Не пощастило Береговому тільки 30 червня 1995 року. Під час операції (аортокоронарне шунтування) не витримало  серце.

Чи згадає Україна свого сина в день його 100-річного ювілею? У 2011 році в ній широко вшанували 90-річчя з дня народження Георгія Берегового. Його ім'я було присвоєне Донецькому цифровому планетарію та потягу «Полтава-Москва», у Луганську відкрили дві меморіальні дошки на честь космонавта, Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету «Георгій Береговий». Таку увагу пов’язували з тим, що тодішній президент України Віктор Янукович особисто зобов’язаний Береговому, який допоміг йому, сину свого колишнього  товариша по аероклубу Федора  Януковича, закрити судимості. Восени 1978 року Георій Береговий дійсно, як депутат Верховної Ради СРСР,  звернувся до голови Донецького обласного суду Віталія Бойка з проханням переглянути в порядку нагляду справу Віктора Януковича. У листі було вказано: «Як видно з копій судових рішень і його [Віктора Януковича] пояснень, він в обох випадках був засуджений – у зв'язку з обмовою його дорослими злочинцями.Суть прохання, із яким він звернувся до мене, полягає в тому, що він, будучи неповнолітнім – в одному випадку, а в іншому – досить ще молодою людиною, двічі був засуджений народним судом м.Єнакієвого в 1967 і 1970 роках». Прохання Берегового задовольнили, судимості зняли.

Чи можемо ми з висоти наших теперішніх знань про Януковича засуджувати Георгія Берегового, який у 1978 році безкорисливо допоміг 28-річному земляку-українцю порвати, як сподівався космонавт, з кримінальним минулим? Думаю, ні. Добре, що так думає і Верховна Рада України нинішнього скликання, яка в постанову від 16.12.2020 р. «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» внесла і 15 квітня: «100 років із дня народження Георгія Берегового (1921–1995),  військового льотчика, учасника вигнання нацистів з території України, льотчика-космонавта, генерал-лейтенанта авіації». На жаль, мені не вдалося знайти жодного документу з приводу того, як саме буде відзначатися цей ювілей. Слабким втішенням може слугувати тільки те, що таких документів немає і щодо інших цьогорічних ювілеїв визначних в історії України постатей.

І на завершення. Георгій Береговий – не єдиний українець, який здійснив прорив людства в космос. Тільки список космонавтів-українців часів СРСР  налічує 16 осіб. Ще двоє – Леонід Каденюк і Олександр Волков вважаються космонавтами вже незалежної України, п’ятеро космонавтів Російської Федерації і один польський  є вихідцями з України, четверо американських астронавтів мають українське коріння. Повний їхній список – у додатку до цієї статті.

Євген Савенко, голова  Нижнєкамської НКА «Українське товариство «Вербиченька»

Додаток: https://uk.wikipedia.org/wiki/

На світлинах:

1. Уродженець Полтавщини, льотчик-космонавт Георгій Береговий

2. Георгій Береговий - курсант Луганської школи військових льотчиків, 1939 р.

3. Береговий біля свого бойового літака, 1943 р.

4. Георгій Береговий, 1945 р.

5. Береговий – льотчик-випробувач

6. Георгій Береговий після польоту на «Союзі-3»,1968 р.

7. Бюст Г.Береговому на його малій батьківщині в с. Федорівка на Полтавщині

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка