До  60-річчя  першого польоту  людини в космос

12 квітня 1961 року була відкрита нова сторінка історії розвитку людства. О 10:02 за московським часом ТАСС передав повідомлення про перший політ людини в космічний простір, після чого історія нашої цивілізації розділилася на «до і після» цього польоту. Планета дізналася не тільки  ім'я першого космонавта - Юрія Гагаріна, якого назвали «космічним Колумбом», а й  того, завдяки кому було створено цей історичний прорив у Всесвіт – головного конструктора Сергія Корольова. У пам’яті землян ці два імені – космонавт Юрій Гагарін і Сергій Корольов, творець  радянської ракетно-космічної техніки - назавжди  залишаться нероздільними . Як відомо, першим дістається все. Ось і Корольову дісталося все:  і не тільки всесвітня слава, але й  нелюдські страждання.

Сьогодні, коли відзначається 60-річчя першого польоту  людини в космос і згадується ім’я Сергія Корольова, знов чуємо відлуння давніх суперечок про те, чи можна його вважати українцем. Мовляв, і походження у нього не «чисто українське», і української від нього сучасники не чули. Судить самі.

Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 року в Житомирі (тоді Волинської губернії). Українкою, була його мати Марія Миколааївна (в дівоцті – Москаленко),  онука колишнього стройового козака. Із трьох до десяти  років, коли у дитини на все її майбутнє життя формуються мова і світогляд,  Сергій виховувався в українській родині дідуся і бабусі в Ніжині Чернігівської губернії, потім в Києві і Одесі. Анкету  для реєстрації студентів Київського політехнічного інституту, куди поступив у  1924 році, заповнив українською і в графі «національність» написав «українець».

Донька Сергія Павловича Наталія Сергіївна Корольова згадує: «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю… Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. Це точно». Коли Корольов запустив «Восток-4» з українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для нього його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо і думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю…», яка набула для конструктора за його життя нового, спочатку авіаційного, а потім й космічного змісту.

Тож, українська держава  по праву вважає Сергія Корольова «своїм», про що свідчать пам’ятники і пам’ятні знаки, встановлені Корольову в містах України, пов’язаних з його іменем (Житомир, Київ, Ніжин). На честь видатного конструктора Нацбанком  України у 2007 році випущена ювілейна монета із портретом Корольова, тричі  - в 1998, 2002, 2007 роках – поштові марки.

Авацією майбутній конструктор захворів ще в ранньому дитинстві. У червні 1911 року в Ніжин приїхав один з перших пілотів-авіаторів Сергій Уточкін. П'ятирічний Сергій Корольов бачив його політ, і він справив на хлопчика незабутнє враження.

Його дитинство припало на важкі роки Першої світової війни, революції і громадянської війни. Із  1917 року жив з матір'ю і вітчимом в Одесі, де через чотири роки познайомився з льотчиками Одеського гідроавіаціонного загону, і став захоплюватися авіацією вже всерьоз. У 1924 році  поступив до Київського політехнічного інституту на факультет механіки,бо там планувалося почати підготовку авіаційних інженерів. Роки навчання, за спогадами самого конструктора, були дуже важкими. Корольов, як студент «непролетарського походження», платив за навчання і заробляв кошти для життя різними підробітками. «Прокидаюсь рано - годині о п'ятій. Біжу до редакції, забираю газети, а потім мчу на Солом'янку, розношу. Так от і заробляю вісім карбованців» – писав Сергій матері.

В кінці літа 1926 року ректор Київського політехнічного інституту визнав, що спроби відкрити при механічному факультеті авіаційне відділення виявилися марними. І порадив бажаючим отримати цю спеціальність перевестися в Москву  до Вищого технічного училища (нині МВТУ ім. М. Баумана). Корольов вибрав аеромеханічний факультет, який згодом виділився в самостійний авіаінститут. Спеціальність - літакобудування. Роки навчання у вузі Сергій Корольов поєднував з роботою на заводах авіаційної промисловості і виріс від техніка до інженера-конструктора.

 За час навчання в Москві С. Корольов вже здобув популярність як молодий здатний авіаконструктор і досвідчений планерист. Він сам проектував планери і досяг у цій справі певних успіхів. У 1930 році на планері конструкції Корольова «СК-3»  льотчик В. Степанчонок тричі виконав  «мертву петлю» Нєстєрова.

Зазначу, що конструктор сам мав виконати цей складний трюк, але перед цим захворів на тиф. Страшна хвороба викликала ускладнення здоров'я, довелося навіть робити трепанацію черепу, після чого лікарі визнали  Корольова інвалідом. Ось тут і проявився, мабуть, вперше його характер. Незважаючи  на важкі головні  болі, Сергій Корольов починає наполегливо працювати  над ідеями реактивного аероплану К. Циолковського, і хвороба, яка грозила перекреслити мрії і плани молодого авіаконструктора, відступає.

У 1931 році С. Корольов, якому на той момент було 24 роки, познайомився з Фрідріхом Цандером (1887-1933), який  вважається  великим винахідником, теоретиком міжпланетних польотів  і одним з піонерів ракетної техніки. Ця галузь і нині розвивається в тому напрямку, який заснував і розробляв Цандер. Співпраця з цим геніальним винахідником, безумовно, сприяла технічному розвитку молодого Корольова. У вересні 1931 року  Корольов і Цандер домоглися створення в Москві громадської організації – Групи вивчення реактивного руху (російською:  Група изучения реактивного движения -ГИРД) Оскільки це була громадська організація і не фінансувалася, то дотепники-ентузіасти розшифровували ГИРД інакше: «группа инженеров, работающих даром». В серпні 1933 року ними був здійснений перший вдалий пуск ракети «ГИРД-X». У тому ж році Ф.Цандер помер від тифу.

 Мені доводилося читати, що Корольов багато ідей запозичив у Цандера і користувався ними все життя. Геніальну ідею геніального вчителя може перейняти тільки геніальний учень. Безумовно, Корольов ввібрав в себе всі знання, які були накопичені і сформульовані до нього, але це анітрохи не применшує його власних заслуг.

У 1933 році в Москві був створений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ). Саме тоді Сергій Корольов познайомився з українським інженером Валентином  Глушком, у майбутньому основоположником  радянського рідинного ракетного двигунобудування. У РНДІ в 1935 році Корольов став начальником відділу ракетних літальних апаратів. Аж до арешту продовжував працювати над прототипом ракетоплана з рідинним реактивним двигуном.

 27 червня 1938 р. року Сергія Корольова було заарештовано. Підставою для арешту стали  спочатку доноси начальника одного з відділів РНДІ Андрія Костікова на колег по інституту, а потім і покази заарештованих за цими доносами Георгія  Лангемака,  Івана Клеймьонова (творці легендарної «Катюші»,  були потім розстріляні), і Валентина Глушка, в яких вони називали Сергія Корольова співучасником контрреволюційної троцькістської організації всередині РНДІ, «ставящей своей целью ослабление оборонной мощи в угоду фашизму». Зараз ми знаємо, якими методами були здобуті ті покази. З самого Королева свідчення і визнання вибивали жорстоко. Його били по обличчю графіном, зламали щелепу в двох місцях. Неправильно зрощені переломи пізніше стали непрямою причиною смерті Королева під час невдалої операції в 1966 році.

Закрите судове засідання винесло  Корольову вирок: 10 років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. 21 квітня 1939 року Корольов потрапив на Колиму, де знаходився на копальні золота і був зайнятий на так званих «загальних роботах».

Ось тоді  його мати Марія Миколаївна, можна сказати, подарувала синові життя вдруге. Вона, заручившись підтримкою відомих на всю країну льотчиків, депутатів Верховної Ради Михайла Громова та Валентини Гризодубової, почала боротися за перегляд справи. Сам Корольов також не здається. Він звертається до Верховної прокуратури і  двічі особисто до Й. Сталіна з проханням переглянути його справу. У листі від 13 липня 1940 р. пише: «Метою і мрією мого життя було створення вперше в СРСР такої потужної зброї, як реактивні літаки. Я можу довести мою невинність і хочу працювати далі над ракетними літаками для оборони СРСР».

В результаті, 23 грудня 1939 року Сергія Корольова було направлено з копальні Мальдяк в Москву на перегляд справи. По дорозі з копальні він захворів і опинився в лазареті, через що  запізнився в Магадані на останній рейс пароплава перед закриттям навігації. Це врятувало Сергія Павловича від смерті: пароплав затонув під час шторму.

 У деяких джерелах зазначено, що Корольова перевели в Москву по клопотанню також авіаконструктора Андрія Туполєва, під керівництвом якого він у 1929 році захистив свою дипломну роботу, і який також був на той час засуджений і працював у закритому  конструкторському бюро НКВС,  але подробиць цього я не знайшов.

Тим не менш, 10 червня 1940 року Сергія Корольова відправляють в московську спецв'язницю НКВС в розпорядження Туполєва, де він бере участь в розробці нового бомбардувальника Ту-2. У грудні 1941 року колектив Туполєва евакуюють  до Омська. Саме тут  літак Ту-2,  найкращий фронтовий бомбардувальник Другої світової, був запущений у серійне виробництво.

В Омську Корольов жив у будинку №24 по вулиці Друга Транспортна. Будинок був обнесений парканом і мав свою прохідну. Перший поверх займала охорона, а на другому, в маленьких кімнатах на три-чотири людини, жили інженери. Серед них і Сергій Корольов. Цей будинок зберігся й до сьогоднішнього часу, зараз там розташовується дитяча міська поліклініка № 5. Минулого року відома українська активістка Лідія Близнова відвідала цей історичний будинок, про що написала у Фейсбуці. Їй на запитання, чому на будинку немає меморіальної дошки, відповіли, що незручно було її встановлювати на такій занедбаній будівлі.  Але зараз поліклініку ремонтують, тож будемо сподіватися, що пам'ять про Сергія Корольова таки буде увічнена і там. Додам, що у 2016 році на честь 300-річчя Омська, на проспекті , названому на честь Корольова його ім’ям, було  встановлено його бюст, до якого щорічно приносять квіти українці Росії.

Далі буде

Євген Савенко, голова Нижнєкамської НКА «Українське товариство «Вербиченька»

На світлинах:

1. Сергій Павлович Корольов

2. Будинок в Житомирі, де народився С. Корольов

3. Сергій Корольов в дитинстві. Ніжин, 1912 р.

4. С. Корольов, студент Київського політехнічного інституту, 1924 р.

5. С. Корольов, студент МВТУ ім.. Баумана, Москва, 1926 р.

6. В’язень С.Корольов, 1940 р.

7. Будинок, в якому проживав С.Корольов в Омську

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка