Тарас Миколайович Дудко народився 6 квітня 1940 року в Києві, у якому пройшли його дитинство і юність. Батько – Микола Омеляновича Дудко – лікар-хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР, під час німецько-радянської війни 1941-1945 років – головний хірург Українського штабу партизанського руху, завідувач кафедри госпітальної хірургії Київського медичного інституту в 1944-1961 роках. Мати – Поліна Петрівна – рідна сестра Олександра Петровича Довженка, за фахом лікар.

У 1963 році Тарас Дудко  закінчив Київський медичний інститут (лікар-психіатр, нарколог),  у 1968 році  філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка

Від 1964 року Тарас Дудко у Москві. Працював у медичних науково-дослідних інститутах і лікарнях. У 1985 році за сфабрикованою кримінальною справою був засуджений до 9-ти років ув’язнення, відбув 7 років і 4 місяці.

У 1994 – 2004 роках завідувач відділу НДІ наркології, від 2004 року – директор Інституту реабілітації ННЦ наркології, завідувач відділу реабілітації та позалікарняної допомоги Науково-дослідного інституту наркології – «Федерального медичного дослідницького центру психіатрії та наркології імені Володимира Петровича Сербського» Мінздраву РФ.

Тарас Дудко – фундатор нового наукового напрямку – реабітологія та реабілітація наркологічно хворих і осіб з патологічним гемблінгом. Заснував у 1995 році Центр медичної реабілітації і корекції особистості та Медичний лікувальної-реабілітації фонд імені Івана Стрельчука. Доктор медичних наук,  академік Російської академії природничих наук.

Багато зусиль і часу Тарас Дудко присвятив збереженню пам’яті про геніального українського кінорежисера Олександра Довженка. Разом із братом Олександром збирав особисті речі та творчі матеріали Довженка. Публічно виступав за перенесення праху Олександра Довженка із Москви в Україну. Був фундатором і меценатом незалежного видавництва українців РФ «Провісник: Довженківський літературно-художній науково-популярний і громадсько-політичний альманах».

На VI позачерговому з’їзді українців Росії 21 травня 2011 року Тараса Миколайовича Дудка було обрано головою Всеросійської громадської організації (ВГО) «Об’єднання українців Росії». Після обрання він мужньо відстоював  в російських судах збереження ОУР, над якою нависла загроза ліквідації. Однак, незважаючи на наполегливі старання Дудка та його однодумців, ВГО «Об’єднання українців Росії» 23 серпня 2012 року було ліквідовано Верховним Судом РФ. Від 2012 року Тарас Миколайович голова Регіональної громадської організації об’єднання українців «Провісник» і   перший заступник голови товариства української культури «Славутич» в Москві. Обирався першим заступником голови Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Один з активних кореспондентів сайту «Кобза - Українці Росії». Був одним із керівників демократичної фракції в ОУР (проф. Паняк, Бабенко, Коломацький, Митр. Адріан, Литвиненко-Орлова, Литвин), яка протистояла т. зв. «Московській групі» в ОУР (Семененко, Винник, Шелест, Скопенко, Кононенко, Руденко-Десняк). У 2012 році, незважаючи на високий авторитет та підтримку,  не був обраний керівником новостворюваного «Українського конгресу Росії» через спротив представників «Московської групи», яка пішла на грубе фальшування процедури виборів. Сайт «Кобза» детально описав ці драматичні події (див. розділ ОУР за 2012 рік).

У 2013 році Тарас Дудко виступив на засіданні Комісії Людських і Громадянських Прав (КЛГП) СКУ у Львові. Темою його виступу стало «Правове та морально-етичне поле діяльності українських громадських організацій в Росії». У 2014 році, живучи у Москві,  надіслав публічні звернення до посольств західних держав із закликом надати Україні військову допомогу проти російської агресії.

У 2018 році був одним з підписантів листа на захист Бібліотеки української літератури в Москві.

Після, найбільш вирогідно, замаху на його життя довго хворів, і не зміг повноцінно повернутися у громадський рух. Залишався символом борця-дисидента і прикладом безкомпромісного служіння Україні.

Тарас Дудко протягом багатьох років працював  задля популяризації  України та розвитку українського громадського життя в РФ, безкомпромісно і наполегливо відстоював українські інтереси. У 2007 році був нагороджений українською державною відзнакою – Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Помер у Москві 3 січня 2021 р. За попередньою інфомацією, планується поховання в Києві на Байковому кладовищі.

На світлині: Тарас Миколайович Дудко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка