"Гібридна" автократія в Росії завершується, справжня починається
- Деталі
- Розділ: Полеміка
Щойно в РФ пройшов референдум щодо змін до Конституції, які цементують владу Путіна, практично, довічно. Про перспективи розвитку подій у країні-агресорі розмірковує колишній очільник МЗС України Павло Клімкін
Ні в кого не було сумніву, що зміни до російської конституції будуть схвалені. Цифру можна було намалювати будь-яку, вирішили, як бачимо, 78%.
Оскільки це не вибори і, насправді, не голосування, а мобілізаційний вотум довіри Путіну та тест на лояльність для еліт, то цифра мала бути "вражаючою", а за путінізм голосували у наметах та багажниках авто, з цього всі кепкують.
«Невозвратные потери»
- Деталі
- Розділ: Українська культура в РФ
Кому достанется редкая меловая церковь на Дону, основанная монахами Киево-Печерской обители?
Від редакції. Пропонуємо вашій увазі статтю російського кореспондента «Радіо Свобода» Олени Фанайлової, присвячену руйнуванню в Святогір’ї унікальної памятки ХІІІ століття – вирубаної в крейдяній горі церкви Сицилійської ікони Божої Матері. За російською Вікіпедію, храм спорудили російські ченці після 1831 року, але донецький історик та краєзнавець Петро Яковенко спростовує це: «Засновниками вважають ченців Києво-Печерської обителі, які втікали від татаро-монголів у 1240 році. Ще є версія, що монастир започаткували вихідці зі святої гори Афон. Чернечі поховання дуже схожі на грецькі: через три роки після похорону ченця його череп діставали й уміщували у спеціальній ніші в печері. Цей ритуал є лише у Святогір’ї». Розташована церква у Воронезькій області і знаходиться під опікою обласного краєзнавчого музею, втім зараз цю памятку, яка по праву належить духовній і мистецькій спадщині України, хоче прибрати до рук Російська православна церква. Схоже, що історична і художня цінність храму не цікавить російських попів, вони хочуть перетворити її на ще один майданчик для одержання прибутків від туристів і паломників.
Зловісний намір втілити не вдалося
- Деталі
- Розділ: Історія
Факт про намір московських зайд повісити Марію Заньковецьку було оприлюднено зовсім недавно – під час презентації у Львові поновленого спектаклю, що став легендою, – «Марія Заньковецька»
Останнім часом між сайтом «Кобза – Українці Росії» та освітньо-пізнавальним часописом «Український дім», що видається Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, склалися приятельські творчі стосунки. Напевно, далася взнаки тематична спорідненість обох видань, але не тільки це: як нам здається – ще й спільні погляди обох редакцій на ті чи інші події, явища, факти, визначних постатей української історії та сьогодення. В новому числі «Українського дому» з’явився передрук інтерв’ю, опублікованого на нашому сайті, докторантки факультету соціальних наук Університету Оттави Клавдії Татар, яке підготував член Національної спілки журналістів України, редактор «Кобзи» Віктор Гіржов. Ми, в свою чергу, знайшли у ніжинському часописі цікавий матеріал київського професора Миколи Тимошика, який пропонуємо вашій увазі, про книгу директорки Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою НДУ ім. М. Гоголя Надії Онищенко, в якій досліджується особиста доля видатної української акторки, що народилася в Ніжині, Марії Заньковецької та доля її спадщини – будинку, в якому мешкала родина Заньковецьких.
Редакція «Кобзи»
Ми ж, здається, спільну справу робимо?
- Деталі
- Розділ: Полеміка
Відповіді журналіста «Кобзи» на запитання редактора часопису «Українська громада Росії»
Відомий активіст, один з адміністраторів сторінки у Фейсбук «Громада українців Росії» і редактор однойменного часопису Андрій Литвин 25 червня прокоментував матеріал сайту «Кобза – українці Росії» від 31 травня ц.р. «Нотатки з приводу діяльності українських організацій в Росії», який є спробою подати загальну картину стану українських автономій в Російській Федерації станом на 1 січня 2020 року. Я, як автор публікації , вдячний Андрію Сергійовичу за увагу до цьго матеріалу і його критичні зауваження, які, впевнений, підуть на покращення українського інформаційного середовища. Враховучи те, що Андрій Литвин свої претензії спрямував не до мене особисто, а виніс на широкий загал, я так само публічно маю відповісти на його запитання.
Відкритий лист Президентові України Зеленському на захист експрезидента Порошенка
- Деталі
- Розділ: Полеміка
Відкрите звернення редакції до чинного президента України щодо політичних переслідувань п'ятого президента України Петра Порошенка
Шановний пане Президенте!
Ми звертаємося до Вас від редакції сайту діаспори «Кобза – українці Росії», що вже дев’ятнадцять років інформує громадськість про життя українців у Росії. На сайті опубліковано понад шість тисяч матеріалів. Фактично ми є єдиним джерелом федерального рівня, що надає інформацію про діаспору у Росії – репортажі, дослідження, архіви, правозахисні матеріали, громадські заяви, що стосуються життя українців Росії.
Пам’яті товариша
- Деталі
- Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)
Українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Іващенком
25 червня о 12:00 в Санкт-Петербурзі, в Храмі Смоленської Божої Матері буде проведено заочне відспівування покійного Валентина Іващенка, одного із засновників Української національно-культурної автономії в місті на Неві. Після цього о 14:00 буде проведена кремацію його тіла. Хоча і повідомляється, що причиною смерті Валентина Іващенка, яка настала 12 червня, стало двостороннє запалення легенів, а не коронавірус, кремацію буде проведено без участі навіть рідних і близьких, оскільки останні дні він провів у шпиталі серед інфікованих. Між тим українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Володимировичем і ділитися в соцмережах своїми спогадами про нього і світлинами.
«Не питай по кому дзвонить дзвін, він дзвонить по тобі»
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Спогади голови нижнєкамської «Вербиченьки» Євгена Савенка про Валентина Іващенка
До редакції «Кобзи» продовжують надходити відкуги на передчасну смерть керівника хору «Рось» і неформального лідера українців Санкт-Петербургу Валентина іващенка. Своїми спогадами про зустрічі з ним і враженнями поділився і голова Нижнєкамської національно - культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» в Башкорстані Євген Савенко. «Не можу прийти до тями ось уже котрий день. Не стало Валентина Іващенка, - пише він. -ь Ця смерть тисне на плечі і коробить. Він старший за мене всього на 4 роки. Проклятий коронавірус збирає свою страшну данину....
Стефан Паняк: «Василь Бабенко – совість української діаспори в Росії»
- Деталі
- Розділ: Українці в Росії
Напередодні 70-річчя одного з лідерів української діаспори в Росії Василя Яковича Бабенка редакція «Кобзи» звернулася до не менш відомого і шанованого Стефана Григоровича Паняка з Єкатеринбургу з проханням розповісти про ювіляра. «Знаю Василя дуже давно, - написав нам Стефан Григорович, - з самого започаткування українського руху в РФ. З першого знайомства він викликав симпатію, дружелюбний, щирий у спілкуванні, з манерами зваженого інтелектуала. Досконало вивчив українську мову, знає історію і українську класичну літературу, хоч ніколи не жив в Україні. Міг поправити мене, галичанина, коли я вживав русизми. Якби мене спитали про негативні риси в його характері – не зміг би найти.
«Українська пісня заклала у мені український дух…»
- Деталі
- Розділ: Повідомлення редакції
Лідеру української діаспори в Росії Василю Бабенку – 70!
20 червня виповнилося 70 років визнаному лідерові української спільноти Росії кінця XX — початку XXI сторіччя, одному з організаторів і багаторічному керівникові Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар», вченому та педагогу Василю Яковичу Бабенку. Людині, чиє ім’я без перебільшення є символом українства, а життя прикладом самовідданого служіння своїй етнічній Батьківщині.
Великого творчого довголіття!
- Деталі
- Розділ: Повідомлення редакції
16 червня свій 73-й день народження святкує геніальний український художник, скульптор Леонтій Феофанович Костур з міста Суми. Він народився в бідній родині в селі Теклівка Шаргородського району на Вінничині. Малювати почав з 12 років, а у 16-17 років у Москві і в Ленінграді його вже називали генієм і пророчили велике майбутнє в художньому світі. Втім, оригінальна творча манера юного Леонтія, його самобутній талант, його незалежний світогляд і нестандартне сприйняття оточуючої дійсності не могли вільно розвиватися і бути сприйнятими в Радянському Союзі. Життєвий і творчий шлях Леонтія Костура видався дуже нелегкими, але саме такі випробування, як він вважає, і зробили його несхожим на інших творцем, справжнім Художником.
